Грибниця Юрія Маланюка знаходиться у Львівській області, працює з 2009 року. Має 12 камер по 18 тон загрузки.
Офіційна назва фірми – SOVITA PLUS. Директор там – дружина Юрія, – Пані Мар’яна. Вона дуже підтримує чоловіка, займається паперами, бухгалтерією, документообігом з мережами. До бізнесу долучилася рік тому.
Гасло ферми Юрія Маланюка – «Печериці з теплиці», продукція яка реалізується в супермаркеті має на етикетці напис «Шампіньони свіжі».
Нещодавно Юрій разом зі своїм бригадиром взяли участь у курсах збору гриба, які агентство УМДІС регулярно проводить на польській грибній фермі. Ми мали нагоду поспілкуватися з Юрієм Маланюком про те, як воно – розвиватися та інвестувати в свій грибний бізнес під час війни.
-Пане Юрію, нас в УМДІС всі колеги зі світу питають як українським грибоводам вдається працювати і розвиватися під час війни. Ви – один з тих кому це добре вдається. Скажіть, наскільки цей рік – рік війни – був важкий для вашого бізнесу?
-Важко було в перший місяць коли війна почалась – бо не було збуту. Відвозили гриб на заводи переробки, так як ринки майже зупинилися. Та ми не грузилися тільки перший тиждень початку війни. Потім зменшили загрузки – і далі працювати. Знали, що або викинемо гриб, або заробимо. Я більш за все боявся що якщо зупинимося – втратимо працівників, жінки «розлетяться» бо ми близько до кордону. Але постійно давав їм роботу – і вони залишились. Жодного разу не скористались можливістю, яку давала держава, не платити податки.
– Від початку війни бачу що ваша компанія досягла нових успіхів. Наприклад, вийшли на мережі. Розкажіть як стали активно розвиватися не зважаючи на війну в країні?
– Війна підштовхнула до дії. В кінці 2021 року зареєстрували компанію з ПДВ – SOVITA PLUS, але не наважувалися почати працювати з мережами. З початком війни почалися проблеми з продажами на ринок. А супермаркети навпаки потребували постачальників. Ми давали пропозиції – і поступово нам почали у відповідь пропонувати співпрацю. Нарешті – З травня – перший раз відгрузили на мережу. Пам’ятаю цю дату.
– Ви починали зі своїх локальних мереж у Львові і Західній Україні?
– Ні, ми чомусь одразу почали зі світової мережі «Метро». Це був початок травня, гриба не вистачало, бо коли почалась війна грибоводи боялись грузитися, і з компостами теж тоді були проблеми. Тому нам спочатку в «Метро» запропонували возити гриб в Київ аби там перекривати дефіцит. За місяць перевели на Львів. В той час теж вели переговори з «Сільпо», але настрашили об’єми: хотіли одразу дуже значні партії. Тоді на початку війни важко було говорити про великі обсяги, не знаючи, що буде завтра.
Ми почали активні перемовини з львівськими мережами. Швидко за них зачепилися, уклали договори. Постачаємо мережам гриби у нашій упаковці з фірмовою етикеткой «Шампіньони свіжі».
– З якими місцевими мережами зараз співпрацюєте?
– «Рукавичка», «Свій Маркет». Ще «Галицька Свіжина», яка раніше ніколи грибами не торгувала. Почали там розкручувати печерицю. Я знав власника цієї мережі – зателефонував йому. Він сказав: “цікаво, попав вчасно: якраз про печериці думав». Його мережа має головний продукт – свіже м’ясо та готова м’ясна продукція. Виявилось, зараз модно на мангал з шашликом подавати печерицю. В мережі продають готовий шашлик – тому і гриб має піти. Заключили контракт – і вже більше трьох місяців стабільно розкручуємо там печерицю.
– Який відсоток вашої продукції зараз вже іде на мережі?
– Виробляємо 42-45 тон гриба в місяць – з них біля 20% продаємо мережам. Хочемо збільшити цей відсоток, ведемо переговори і проходимо перевірки у деяких великих гравців серед мереж. Плануємо що скоро будемо продавати 35-40% на мережі, решту через готівковий ринок. Теж забезпечуємо грибом заводи мариновки. Три контракти маємо – дивимося де ближче, де краще, і там відвозимо. Весь відкритий гриб забирає мережа ресторанів та напівфабрикатів «Галя Балувана». А останнім часом дуже успішно продаємо через наш магазин на ринку.
– Ви казали, що відкрили свою точку продажу на ринку у Львові.
-Так, на оптовому ринку «Шувар» у Львові збудували новий павільйон. Вони реалізували цікаву ідею. Колись грибники на ринку були в одному терміналі – але розкидані. А тепер поставили всіх в одному ряду – як ідеш то все біле. Відкрита конкуренція це дуже добре, можна регулювати ціну. Ми купили там магазин – і з 1 грудня почали самі торгувати своїм грибом.
-Як напрацьовували клієнтів в такій жорсткій конкуренції?
-Спочатку мав страх. Посередники – навіть ті, що торгували нашим грибом – вже мали набуту за багато років мережу клієнтів. Думав: як ми будемо гриб продавати? Перший місяць було дійсно важко, бо клієнт йшов до своїх знайомих перекупщиків – а до нас ні. Навіть коли пропонував зробити знижку, казав що виробник. Але сталося так, що гриб нашої ферми на ринку вже знали – бо він калібрований. І клієнти коли не знайшли наш гриб у своїх оптовиків – прийшли до нас. За грибом. Зараз вже маємо невеличку, але свою клієнтську базу яку достатньо щоб збувати свій гриб.
-Але я чула що плануєте розширювати виробництво?
-На цей момент нам бракує гриба. Тому хочемо добудувати камери. До війни купили приміщення – планував його під склади. Тоді не знав що робити з пустою частиною, а зараз вже знаю! Хочемо обладнати ще 8 камер 18-тонок, по 950 брикетів. Планую вийти на 65-70 тон на місяць. Веду переговори з постачальниками обладнання.
-Не страшно – інвестувати під час війни?
-Так, страшно і ризиковано. Але треба працювати і відновлювати країну. Вірити в неї, давати людям можливість працювати – щоб пришвидшити час Перемоги!
Юрій Маланюк – власник грибної ферми у Львівській області. Ми пишаємося такими грибоводами як Юрій.
Якщо маєте бажання поділитися з УМДІС своєю історією – дайте нам знати.
Відгук Юрія про курси збору агентства УМДІС 👇
Увага: ферма Юрія Маланюка запрошує на роботу збиральниць. Заробітна плата залежить від виробітку, висока.
Звертатися за телефоном: +380677845059 Юрій.
